💕Продовжуємо публікувати романтичні історії в рамках конкурсу “Love is”💕 #lovestoryУТВ
Продовжуємо публікувати романтичні історії в рамках конкурсу “Love is”💕 #lovestoryУТВ
А ви продовжуйте їх нам надсилати💌
✍️ІСТОРІЯ ОДНОГО ЗНАЙОМСТВА👩❤️👨.
Сталося це навесні далекого, далекого 1973 року.
Був звичайний для Дніпра березень: після рясного снігопаду все спочатку почало танути, потім замерзло і перетворилося на суцільну ковзанку.
Треба сказати, моя «улюблена» погода з юності й донині.
Ось і того березневого дня я традиційно послизнулася і так само традиційно розтягнула зв’язки гомілковостопного суглоба. Як результат: рентген, туга пов’язка, спокій для ноги та лікарняний. А в універі тим часом наближався колоквіум з матаналізу, матеріалів і завдань до якого в мене не було. Довелося день на третій, ще тугіше перебинтувавши ніжку, шкандибати в гуртожиток мехмата до дівчат за завданнями та конспектами.
Ось там мене і вмовила подружка Ніночка заглянути ненадовго до сусіднього гуртожитку фізтеху, де того вечора грав суперпопулярний у ДДУ ВІА «Дніпряни».
А там, де запальна музика, там не менш запальні танці.
Танцювати я, ніде правди діти, любила з раннього дитинства і дотепер. Як утриматися, коли навперебій запрошують галантні юнаки з фізтеху?
Дотанцювавшись до пристойного болю в нозі, я по англійськи ретирувалася і пішки покульгала проспектом Гагаріна на свою Нагірку. Десь посеред дороги мене обігнала група хлопців, один з яких раптом повернув у мій бік. Я вже напружилася, приготувавшись його відшити. Але він чемно представився Андрієм і сказав, що танцював зі мною сьогодні. Зоровою пам’яттю я не відрізнялася ніколи, а якщо ще й без окулярів (а хто ж у юності на танцях-в окулярах?), то який із мене попит? :-)) Тим не менш, невимушено гомонячи, ми дійшли до мого будинку. Андрій виявився старшим за мене, пройшов завод, армію, виріс у карельських лісах, так що байок усіляких міг розповісти чимало, особливо суто міській дівчинці, як я. Біля входу на подвір’я розпрощалася і розлучилися.
Яке ж було моє здивування, коли завтра, повертаючись додому після все-таки дивом зданого колоквіуму, біля входу у двір я побачила свого вчорашнього попутника.
У жовтні цього року ми святкуватимемо Золоте весілля…
Марина Кузнєцова😧👩❤️👨
