Не так давно мережею прокотилася новина про те, що прокуратура Нью-Йорка подала до суду на Valve через “нелегальне просування азартних ігор”. У прес-релізі до позову йшлося про добре відомі механіки лутбоксів у Counter-Strike 2, Team Fortress 2 та Dota 2. Прокурор навіть порівняла ці механіки зі слот-машинами, у тому числі візуально. Але чи справді кейси – це казино? Чи дійсно вони звертаються до тих самих психологічних тригерів, як і у випадку “одноруких бандитів”?
Лутбокси – це дійсно казино?
Щоб зрозуміти, чому гравців так тягне до віртуальних ящиків, треба зазирнути в їхній мозок, а саме – в систему вироблення дофаміну. Нейробіологи давно довели: найбільший викид гормону задоволення відбувається не в момент отримання нагороди, а в процесі її очікування. Саме ця секунда, коли результат ще невідомий і можливості обмежені лише фантазією, є найсолодшою.
А ось коли предмет вже випав, так ще й якогось синього кольору, то тут може настати навіть розчарування. Втім, воно швидко змінюється новою хвилею дофаміну від очікування наступної “крутки”. Нічого такого не нагадує? Схожа поведінка та психологія притаманна й іншим розвагам. Зокрема азартним іграм.
Так, хтось може сказати, що різниця в тому, що в казино на кону стоять реальні гроші, але й в CS крутяться величезні суми. За оцінками експертів, ринок кейсів вже давно перевалив за позначку у понад $1 млрд на рік. Звісно, контраргументом у порівнянні лутбоксів від Valve та онлайн-казино може бути той факт, що відкривати кейси ніхто не змушує. Можна просто грати в базову гру та отримувати насолоду. Але й в казино також можна грати демо слоти та не ризикувати реальними грошима. А ще і там і там безкоштовна гра – це перший “гачок системи”, який затягує у глибшу воронку.
Перший, але не останній. На практиці Valve застосовує цілий арсенал тригерів, щоб ви не просто відкрили лутбокс, а зробили це з максимальною емоційною віддачею:
- “Ефект майже перемоги”. У 70% випадків система візуально показує вам дорогий предмет безпосередньо біля того місця, де зупинилася рулетка. Ваш мозок сприймає це не як програш, а як “результат за крок до перемоги, треба спробувати ще”. Цей ефект є ключовим містком між геймінгом та класичним гемблінгом.
- Саунд-дизайн. Звук прокручування працює за законами кращих казино. Він ритмічний, він прискорюється на початку і драматично сповільнюється наприкінці, імітуючи звук механічного колеса фортуни.
- Колірна ієрархія. Мозок людини миттєво реагує на колір. Синій – буденність, фіолетовий – інтерес, червоний – адреналін, золото – екстаз. Саме тому у золотому кольорі зроблені найцінніші та найрідші скіни, а ось сині шкурки майже нікому не потрібні.
- Соціальний доказ. Коли ви дістаєте щось круте, гра обов’язково повідомляє про це інших. У CS2 весь сервер бачить у чаті, що ви вибили дорогий предмет. Ви отримуєте не лише скін, а й хвилину слави.
У підсумку можна сказати про те, що й азартні ігри, й механіки лутбоксів побудовані на однакових принципах роботи та апелюють до схожих психологічних тригерів людини. А отже, можна сміливо порівнювати кейси з казино.
Чи є мінусом те, що лутбокси так схожі з казино?
Коли хтось починає порівнювати улюблені ігри з азартними розвагами, у геймерів часто спрацьовує захисна реакція. Проте чи є щось відверто погане у тому, що механіки схожі? Зрештою, дорослі люди мають повне право самостійно вирішувати, як розважатися та на що витрачати свої зароблені гроші. Хтось купує квиток на дорогий концерт, хтось іде в бар, а хтось отримує свій кайф, відкриваючи віртуальні ящики в надії на червоний скін.
Проблема криється не в самій механіці рандому, а у відсутності прозорих правил гри. Індустрія гемблінгу у більшості розвинених країн світу жорстко регулюється державою. Наприклад, в Україні грати легально в азартні ігри можна лише з 21 року, а запустити CS може будь-який підліток. Коли п’ятнадцятирічний може безперешкодно прив’язати мамину картку до акаунту і за вечір спустити сотні доларів на ключі – це вже не про свідомий вибір дорослої людини.
Тому тотальні заборони (як це зробили у Бельгії чи Нідерландах, прирівнявши лутбокси до азартних ігор) – це, можливо, занадто радикальний крок, а ось грамотне регулювання – це саме те, чого зараз потребує геймдев. Відображення реальних шансів випадіння (до речі, Китай змусив розробників зробити це ще кілька років тому), сувора верифікація віку для покупок усередині гри та можливість встановлювати ліміти на витрати – це базові речі, які мають бути вже зараз. Індустрія кейсів має дорослішати разом зі своєю аудиторією і переймати найкращі світові практики регулювання.
