Зміст
Російська пропаганда хоче пробратись у європейські новини під чужими іменами. У Чехії викрили знімальну групу, яка, за словами місцевих журналістів, готувала проросійський документальний матеріал для проєкту «Рыбарь».
Учасники групи видавали себе за співробітників міжнародного медіа, а іноді навіть за журналістів з Німеччини. Справжнього замовника і мету зйомок вони не розкривали.
Хто приїхав до Чехії
Під час зустрічі в Празі журналісти встановили особи членів групи. Оператором виявився Ігор Долматов, репортером – Віталій Чащухін. Обоє раніше працювали з російськими пропагандистськими каналами.
Вони намагалися отримати коментарі чеських і словацьких політиків, експертів і громадських діячів. Співрозмовники не знали, хто насправді стоїть за зйомкою і як можуть використати їхні слова.
За планом авторів, участь європейських експертів мала надати фільму вигляд незалежного і «збалансованого» розслідування. Після монтажу окремі коментарі могли створити ілюзію, ніби проросійські погляди мають широку підтримку в Європі.
Навіщо приховували зв’язок із Росією
Відкрита згадка про «Рыбарь» могла б одразу викликати питання у потенційних учасників. Проєкт пов’язують із Михайлом Звінчуком, який перебуває під санкціями ЄС за підтримку російської агресії проти України.
Тому група використовувала інше прикриття – ніби це незалежне міжнародне медіа або німецька редакція. Так вони могли домовлятись про зустрічі, знімати інтерв’ю і працювати без прямої згадки про російського замовника.
Коли журналісти в Празі почали ставити конкретні питання про справжнє місце роботи, учасники не змогли переконливо пояснити, кого саме представляють.
Санкції не зупиняють усю мережу
Ця історія показує нову тактику російської пропаганди. Коли відомий пропагандист чи керівник медіапроєкту потрапляє під санкції, роботу продовжують посередники, оператори і репортери, які вільно їздять по Шенгену. Вони вдаються до ролі незалежних журналістів, дослідників або представників міжнародних організацій. Потім інтерв’ю вириваються з контексту і використовуються для просування кремлівських наративів.
Викриття в Чехії довело, що санкції проти окремих керівників пропагандистських структур недостатньо. Європейським країнам треба мати механізми перевірки прихованих замовників, захисту учасників інтерв’ю і відповідальності за свідоме маскування пропаганди під незалежну журналістику.
Як має реагувати Європа на знімальні групи, які приховують справжнього замовника? Посилити перевірки, ввести відповідальність або створити відкритий реєстр медіа, пов’язаних з російською пропагандою.
